Звільнення Іванівки Дніпропетровська область: ситуація на фронті
Вчора наші військові звільнили село Іванівка на південному напрямку. Я сам виїхав на місце подій одразу, як дізнався новину. Дорога від Дніпра зайняла майже три години – об’їзні шляхи ускладнюють рух, але безпека понад усе.
Перше, що впадає в око – контраст між мирним життям на вулицях Соборній та Робочій у центрі Дніпра, і тим, що бачиш, наближаючись до прифронтової зони. Люди в місті п’ють каву у “Кофішці”, а за 70 кілометрів звідти наші хлопці щохвилини ризикують життям.
Військова операція
“Ми зайшли в село о 4:30 ранку. Ворог не очікував на такий маневр, тому відступав хаотично,” – розповів мені командир підрозділу з позивним “Дніпро”. Він сам родом з Амур-Нижньодніпровського району, до війни працював на “Південмаші”.
За словами військових, звільнення Іванівки має стратегічне значення. Тепер під контролем наших сил знаходиться важливий логістичний вузол. Речник оперативного командування “Південь” Владислав Волошин підтвердив цю інформацію, додавши, що операція готувалася кілька тижнів.
Мешканці сусіднього села Миколаївка зустрічали колони військової техніки зі сльозами на очах. “Мій син служить у 93-й бригаді. Я щодня молюся за нього і за всіх наших захисників,” – поділилася Марія Петренко, літня жінка, яка відмовилася евакуюватися, незважаючи на небезпеку.
На блокпості біля повороту на Апостолове зустрів свого однокурсника з журфаку ДНУ – тепер він офіцер прес-служби бригади. Каже, що за останній місяць наші війська просунулися вперед на 5-7 кілометрів на цьому напрямку.
Гуманітарна допомога
Волонтери з Дніпра оперативно організували доставку гуманітарної допомоги. Мій старий знайомий Андрій Соколов, який до війни тримав мережу кав’ярень на Перемозі, тепер очолює волонтерську організацію “Дніпро Допомагає”. Вони привезли генератори, теплий одяг та ліки.
“Найважче – з водою. Комунікації пошкоджені, доводиться доставляти питну воду бочками,” – пояснив Андрій, вивантажуючи ящики з бутильованою водою біля зруйнованої сільської ради.
Військові медики розгорнули мобільний пункт першої допомоги прямо на околиці села. Лікарка Олена Коваленко з міської лікарні №9, що на Калиновій, каже, що поранених небагато – операція пройшла успішно завдяки елементу несподіванки.
Військова ситуація
За даними розвідки, ворог намагається перегрупуватися за 12 км від Іванівки. Наші артилеристи працюють без перерви, щоб не дати їм закріпитися на нових позиціях. Гуркіт віддалених вибухів супроводжував нашу розмову з бійцями.
“Ми знали цю місцевість як свої п’ять пальців,” – розповідає солдат з позивним “Інженер”. До війни він працював на житломасиві Тополя в будівельній компанії. “Тут недалеко я з друзями рибалив щовихідних. Тепер це допомогло при плануванні операції.”
Повернення до життя
Місцеві жителі поступово повертаються до своїх домівок. Валентина Григорівна, 78 років, показує фотографії своєї хати до війни: “Бачите, які троянди у мене росли? А тепер…” – її голос переривається.
Голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак вже анонсував програму відбудови звільнених територій. За його словами, першочергово відновлюватимуть електропостачання та водогін.
Життя триває
Повертаючись до Дніпра пізно ввечері, я думаю про контрасти. На проспекті Яворницького яскраве світло вітрин, на Фестивальному причалі молодь насолоджується вечірньою прохолодою біля річки. А в Іванівці люди ховаються в підвалах без світла і води.
Попереду ще багато роботи. Військові закріплюються на нових позиціях, сапери розміновують території, волонтери продовжують свою невтомну працю. Але кожне звільнене село – це крок до перемоги і повернення мирного життя.
Це лише один епізод у великій боротьбі, але для мешканців Іванівки – це початок нового життя. І ми, дніпряни, робимо все можливе, щоб підтримати і захисників, і звільнені території.
