Уже третій рік поспіль наше місто, як і вся країна, живе в режимі постійної напруги. Вчора сидів у кав’ярні “Жасмін” на проспекті Дмитра Яворницького і спостерігав за перехожими – всі поспішають, обличчя зосереджені. Війна змінила нас усіх, але дніпряни навчилися жити далі. Тим часом світ обговорює можливість переговорів між Україною та Росією. Що це означає для нас? Давайте розберемося.
Минулого тижня в Дніпрі відбулася зустріч волонтерів та громадських активістів, де обговорювали актуальні новини щодо можливих переговорів. Я теж був присутній як журналіст. Враження – різнобарвні, як і думки учасників.
“Ми всі хочемо миру, але не ціною капітуляції,” – сказала мені Ірина Ковальчук, координаторка волонтерського центру “Допомога Дніпра”. Її очі втомлені, але сповнені рішучості. “Наші хлопці на фронті – це не просто статистика, це наші рідні та друзі.“
Дипломатичний контекст переговорів
За інформацією від Міністерства закордонних справ, дипломатичні контакти відбуваються на різних рівнях, проте офіційних переговорів наразі немає. Експерти ж стверджують, що формат “переговорів 2024” суттєво відрізняється від попередніх спроб.
“Ситуація змінилася – змінилися позиції сторін, змінився контекст,” – пояснив під час зустрічі в Дніпропетровській обласній бібліотеці Олег Петренко, політолог з нашого ДНУ імені Олеся Гончара. “Зараз мова йде не про домовленості, а про чіткі умови завершення війни.“
Цікаво, що думки містян щодо переговорів розділилися. Вчора, проїжджаючи трамваєм №1 від вокзалу до площі Шевченка, підслухав розмову двох літніх жінок.
“Треба вже домовлятися, скільки можна терпіти ці обстріли,” – казала одна.
“Ні, з ними неможливо домовитися, вони не дотримуються слова,” – заперечувала інша.
Безпековий вимір та позиція військових
Начальник Дніпропетровського обласного управління безпеки Віктор Сидоренко під час брифінгу, який відбувся на Європейській площі, наголосив, що безпекова ситуація залишається напруженою.
“Ми щодня фіксуємо спроби диверсій та інформаційних атак. Це свідчить, що противник не налаштований на чесні переговори,” – зазначив він.
У той же час від військових, які перебувають на ротації в Дніпрі, я чув різні думки. Командир одного з підрозділів, який попросив не називати його імені, сказав: “Ми готові і воювати, і до мирного врегулювання, але на наших умовах. Не для того ми втрачали побратимів, щоб просто здатися.”
Економічні аспекти можливих домовленостей
Бізнес-спільнота Дніпра також пильно стежить за новинами про переговори. На зустрічі підприємців у ТПП на вулиці Шевченка, 4, де я був минулого четверга, обговорювали можливі економічні наслідки.
“Для нас важливо розуміти перспективи, щоб планувати розвиток підприємств,” – поділився Максим Коваленко, власник мережі пекарень “Дніпровський хліб”. “Але ми не хочемо миру за будь-яку ціну.”
Цікаво, що багато підприємців Дніпра вже переорієнтували свій бізнес на потреби оборони. Наприклад, швейна фабрика на Тополі тепер шиє форму для військових, а IT-компанія “ДніпроДев” розробляє програмне забезпечення для логістичних потреб ЗСУ.
Суспільні настрої у Дніпрі
Проїхавши вчора від житлового масиву Перемога, де я виріс, до Набережної, спостерігав за містом. Дніпро змінився – більше блокпостів, укріплень, захисних споруд. Але життя триває: діти йдуть до школи, працюють магазини, кав’ярні.
На спортивному майданчику біля 23-ї школи зустрів свого давнього знайомого Андрія, тренера з баскетболу. Він проводив тренування для дітей і між вправами ми перекинулися кількома словами.
“Знаєш, для мене головне – щоб ці діти мали майбутнє,” – сказав він, киваючи на своїх вихованців. “І якщо переговори можуть забезпечити їм безпечне життя – я за. Але якщо це просто затягування часу – ні.”
Міжнародна підтримка та її роль
За словами представника міської ради Дмитра Савченка, з яким я спілкувався в міському прес-центрі на Грушевського, міжнародні партнери продовжують підтримувати Україну.
“Тільки минулого місяця Дніпро отримав гуманітарну допомогу від трьох європейських міст-побратимів. Це свідчить, що світ з нами,” – зазначив він.
У розмовах з жителями різних районів – від АНД до Чечелівки – відчувається, що люди стомилися від війни, але не готові до капітуляції.
“Якщо переговори – то лише з позиції сили і на наших умовах,” – така думка переважає серед дніпрян.
Перспективи та прогнози
Експерти з Дніпровського центру стратегічних досліджень на Січеславській Набережній під час нашої розмови висловили думку, що 2024 рік може стати переломним.
“Але багато залежить від того, наскільки сильною буде наша позиція,” – наголосив директор центру Валентин Різник. “І від рівня підтримки союзників.”
Прогулюючись вечірнім Дніпром, я відчуваю гордість за наше місто. Попри все, ми живемо, працюємо, надіємось. І хоча новини про переговори викликають змішані почуття, одне зрозуміло точно – дніпряни, як і всі українці, прагнуть справедливого миру.
А поки політики обговорюють умови, ми продовжуємо робити свою справу – хто на фронті, хто в тилу. Бо віримо, що правда на нашому боці. І як казав мій сусід дядько Василь з проспекту Героїв: “Переговори переговорами, а готуватися треба до всього.“
