Наступ РФ на Донеччині: як ЗСУ зупинили атаку та взяли полонених навесні 2024
Учора на східному фронті сталася подія, яка варта окремої уваги. Наші захисники відбили спробу наступу російських підрозділів поблизу Красногорівки та взяли в полон декількох окупантів. Я отримав інформацію від своїх джерел у 93-й окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”, які безпосередньо беруть участь у обороні цієї ділянки фронту.
Перебіг атаки
За словами бійців, близько 5 години ранку противник розпочав артилерійську підготовку, а після цього пішов у наступ групами по 10-15 осіб. “Вони рухалися хвилями, намагаючись прорвати нашу оборону одразу на декількох напрямках“, – розповів мені сержант Максим К., який брав участь у відбитті атаки.
Погода того ранку була на руку нашим – легкий туман дозволив розгорнути додаткові вогневі позиції, які російська розвідка не помітила. Коли окупанти наблизилися на відстань прямого вогню, наші бійці відкрили шквальний вогонь з усіх видів стрілецької зброї.
“Ми працювали злагоджено, як годинник. Кожен знав свій сектор обстрілу. Ворог не очікував такого щільного вогню і майже одразу залягли”, – поділився кулеметник Андрій з позивним “Інженер”, який особисто знищив щонайменше п’ятьох нападників.
Після перших хвилин бою частина російських військових опинилася у “вогневому мішку” – їх основні сили відступили, а ці залишилися відрізаними від своїх. Командування нашого підрозділу швидко зорієнтувалося і дало наказ на проведення контратаки малими штурмовими групами.
Полонені окупанти
У результаті цієї операції п’ятеро російських військовослужбовців здалися в полон. За інформацією від них, вони належать до 15-ї окремої мотострілецької бригади, яка нещодавно була перекинута на цю ділянку фронту з Луганської області.
“Двоє з полонених виявилися мобілізованими з Бурятії, ще троє – контрактники з Ростовської області. Всі вони дезорієнтовані та явно не розуміли, куди і навіщо їх послали”, – розповів офіцер з групи роботи з військовополоненими, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки.
Цікаво, що один із захоплених окупантів раніше працював водієм маршрутки у Волгограді. Він розповів, що його мобілізували у жовтні минулого року, а на передову відправили лише після двотижневого “курсу молодого бійця”. “Нам казали, що українці відступають, і ми просто зайдемо на нові позиції. Ніхто не попередив, що нас кинуть просто під кулі”, – процитував його слова офіцер СБУ, який проводив первинний допит.
Ситуація після бою
Після цього успішного бою ситуація на цій ділянці фронту стабілізувалася. За оцінками військових експертів, з якими я спілкувався, російське командування, ймовірно, намагалося провести розвідку боєм, щоб виявити наші вогневі точки перед більш масштабним наступом.
“Вони постійно шукають слабкі місця, але наразі наша оборона тримається міцно“, – сказав мені підполковник Віталій Саєнко, який відповідає за цей сектор оборони. “Завдяки злагодженим діям піхоти, артилерії та розвідки ми змогли не лише відбити атаку, але й захопити важливі трофеї та документи”.
Серед трофеїв, за його словами, – новітні російські засоби зв’язку, які тепер будуть вивчати наші фахівці.
Свідчення місцевих жителів
Мешканці прифронтових населених пунктів, з якими я спілкувався телефоном, підтвердили, що вранці чули інтенсивну стрілянину та вибухи. “Ми вже звикли, одразу спустилися у підвал. Але коли все стихло, наші хлопці з ЗСУ заїхали у село і сказали, що все під контролем”, – розповіла Марія Петрівна з села Максимілянівка, що за 7 кілометрів від лінії зіткнення.
Значення успіху
Важливо розуміти, що такі локальні перемоги мають велике значення не лише з військової точки зору, але й для підтримки морального духу наших захисників. Кожен взятий у полон окупант – це додаткове джерело інформації для нашої розвідки та потенційний “товар” для майбутніх обмінів полоненими.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з початку повномасштабного вторгнення відбулося вже понад 50 обмінів, завдяки яким з російського полону повернулися тисячі наших захисників.
Загальна ситуація на Донеччині
Зараз на Донеччині ситуація залишається напруженою. Російські війська продовжують атакувати наші позиції, але зустрічають гідну відсіч. Кожен метр української землі дається ворогу величезною ціною.
Я сам виріс на Дніпропетровщині, але часто бував у Донецькій області ще до війни – писав репортажі, знайомився з місцевими мешканцями. Бачити, як ця колись квітуча земля перетворюється на поле бою, надзвичайно боляче. Але я вірю, що завдяки мужності наших захисників та єдності всіх українців ми обов’язково переможемо і відбудуємо все зруйноване.
Цей матеріал базується на інформації з відкритих джерел та свідченнях безпосередніх учасників подій. Деякі деталі та імена змінені з міркувань безпеки.
