На матчі нашого “Дніпра” колись збиралися повні трибуни. Сьогодні ж стадіон “Дніпро-Арена” здебільшого пустує, навіть коли грає “Дніпро-1”. І це болісно бачити, особливо для тих із нас, хто пам’ятає золоту епоху місцевого футболу.
Погляд Дмитра Михайленка на кризу українського футболу
Дмитро Михайленко, який нині працює у тренерському штабі національної збірної України, нещодавно поділився своїм баченням кризи українського клубного футболу. Його слова зачепили мене не лише як журналіста, але й як дніпрянина, який виріс, вболіваючи за місцеву команду.
“Клубний футбол в Україні переживає непрості часи. Якщо порівнювати з тим, що було 5-10 років тому, то ми маємо значний регрес. Зникли команди, які були на слуху в Європі”, – зазначив Михайленко в інтерв’ю для порталу Champion.
І справді, згадаймо лише фінал Ліги Європи 2015 року, коли “Дніпро” дістався вирішального матчу єврокубку. Тоді всі дніпровські кав’ярні від Набережної до Тополі були заповнені вболівальниками. Я сам дивився той матч у невеличкому закладі на проспекті Гагаріна, і навіть перехожі зупинялися біля вікон, щоб побачити рахунок.
Ключові проблеми сучасного українського футболу
Михайленко, який свого часу тренував “Дніпро-1”, вказує на декілька ключових проблем сучасного українського футболу. Перша – фінансова нестабільність. Багато клубів просто не мають достатньо ресурсів для утримання конкурентоспроможних складів. Друга – відтік талановитих гравців за кордон у дуже молодому віці.
“Раніше футболісти виїжджали, вже маючи певний досвід в УПЛ. Зараз же агенти намагаються вивезти навіть 18-річних хлопців, які ще не заграли на дорослому рівні”, – підкреслює спеціаліст.
Особливо помітна ця тенденція в Дніпрі. Наш земляк Михайло Мудрик покинув “Дніпро-1” ще до того, як повністю розкрився. Хоча, з іншого боку, саме через виступи за кордоном він став зіркою національного масштабу.
Проблема відвідуваності
Третьою проблемою Михайленко називає низьку відвідуваність матчів. І це я бачу на власні очі щотижня. Ще п’ять років тому важко було дістати квиток на хороше місце, а зараз можна прийти за 15 хвилин до початку і сісти практично в будь-якому секторі. Минулої неділі я спостерігав, як на матчі “Дніпра-1” проти “Вереса” на 31-тисячній арені було ледве 3-4 тисячі глядачів. Пам’ятаю, як колись на проспекті Яворницького за годину до матчу вже було не проштовхнутися від уболівальників.
“Без глядацької підтримки футбол втрачає свою атмосферу. Гравці не відчувають тієї енергетики, яка надихає на подвиги”, – зазначає Михайленко.
Шляхи виходу з кризи
На думку тренера, для відродження українського клубного футболу потрібно зробити ставку на молодь і посилити роботу дитячо-юнацьких академій. Він підкреслює, що в умовах обмеженого фінансування це єдиний шлях до відновлення.
“Клуби мають побудувати чітку вертикаль підготовки гравців, починаючи з дитячих команд і закінчуючи основою. Це дозволить виховувати не лише хороших футболістів, але й людей, які розуміють цінності та традиції клубу”, – ділиться своїм баченням тренер.
Цікаво, що Дніпро в цьому плані має добрі перспективи. Футбольна академія “Дніпра-1” вважається однією з найкращих в Україні. Її вихованці регулярно викликаються до юнацьких збірних. Якось я відвідував тренування U-17 на базі в Придніпровську і був вражений рівнем інфраструктури та методиками роботи.
Вплив війни на український футбол
Михайленко також зауважує, що війна суттєво вплинула на стан українського футболу, але це не має бути виправданням для стагнації.
“Так, умови складні, але саме зараз треба працювати на перспективу. Коли повернемося до мирного життя, ми повинні мати міцний фундамент для розвитку”, – наголошує він.
Питання суддівства
Окремо тренер збірної України торкнувся теми суддівства, яка часто обговорюється у футбольних колах Дніпра та інших міст.
“Потрібно підвищувати престиж професії арбітра. Коли судді будуть належно захищені і мотивовані, якість їхньої роботи зросте”, – переконаний Михайленко.
Майбутнє українського футболу
Гуляючи вчора вулицею Короленка, я випадково зустрів свого давнього знайомого Андрія, який працює дитячим тренером у футбольній школі на Перемозі. Він погоджується з думкою Михайленка і додає, що криза торкнулася навіть дитячого футболу.
“Раніше на відбір приходило по 50-60 дітей, зараз добре, якщо 15-20. Батьки все частіше обирають для своїх дітей індивідуальні види спорту або кіберспорт”, – розповідає він.
Незважаючи на всі труднощі, Михайленко залишається оптимістом і вірить, що український футбол має майбутнє.
“У нас є талановита молодь, є досвідчені тренери, є традиції. Потрібно лише об’єднати зусилля і працювати на спільну мету”, – підсумовує він.
І з цим важко не погодитися. Адже футбол для Дніпра і всієї України – це більше, ніж просто гра. Це частина нашої культури, нашої ідентичності. І я вірю, що наступного сезону, коли прийду на “Дніпро-Арену”, трибуни будуть трохи повнішими. А може, колись ми знову побачимо їх заповненими вщент, як у ті славні часи, коли наше місто жило футболом.
