Дніпро – місто, яке з початком повномасштабного вторгнення Росії опинилося на передовій інформаційного фронту. Стратегічне розташування зробило його не лише логістичним хабом для допомоги сходу України, але й важливим медійним центром. Зміни, які відбулися в медіапросторі Дніпра за останні два роки, відображають глибші трансформації в українській журналістиці.
Почнемо з того, що традиційно потужний медіаландшафт Дніпропетровщини суттєво змінився. Якщо до війни значна частина місцевих медіа належала різним бізнес-групам і олігархам, то тепер ми спостерігаємо зовсім інші тенденції.
“Війна стала своєрідним краш-тестом для всіх регіональних медіа, – розповідає Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України. – Медіа Дніпра продемонстрували високу здатність до трансформації та адаптації, хоча й зіткнулися з новими викликами”.
Відхід олігархів і посилення влади
Найпомітнішою зміною стало суттєве зменшення впливу олігархічних медіагруп. Телеканал “9 канал”, що тривалий час асоціювався з Ігорем Коломойським, фактично припинив самостійне мовлення. Медіаактиви, пов’язані з іншими впливовими бізнесменами регіону, значно скоротили свою присутність або змінили власників.
На цьому тлі зросла роль медіа, афілійованих з місцевою владою. Департамент інформаційної політики Дніпропетровської ОВА став ключовим гравцем у формуванні регіонального інформаційного порядку денного.
“У критичний для країни час влада прагне контролювати інформаційні потоки, – пояснює Марина Довженко, медіаекспертка Інституту масової інформації. – У Дніпрі цей процес особливо помітний через важливість регіону для обороноздатності країни”.
Згідно з дослідженням, проведеним Інститутом демократії імені Пилипа Орлика, близько 40% медіаресурсів Дніпропетровщини зараз мають пряму чи опосередковану афіляцію з місцевою владою. Це значно більше, ніж було до початку повномасштабного вторгнення.
Фінансові виклики і нові моделі існування
Економічна ситуація для медіа Дніпра залишається складною. Рекламний ринок скоротився щонайменше на 60% порівняно з довоєнним періодом. Особливо постраждали друковані ЗМІ, частина з яких була змушена повністю перейти в онлайн-формат.
“Ми втратили майже всіх рекламодавців у перші місяці війни, – ділиться досвідом Олена Гарагуц, головна редакторка видання “Днепр вечерний”. – Довелося скорочувати штат і шукати нові джерела фінансування. Частково нас врятували гранти від міжнародних донорів”.
За даними Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, близько 15% журналістів регіону змінили професію через фінансові труднощі. Ще приблизно 10% виїхали з міста – хто на захід України, хто за кордон.
Водночас з’явилися нові медіапроєкти, зокрема волонтерські ініціативи та спеціалізовані платформи для допомоги вимушеним переселенцям. Яскравим прикладом є платформа “Дніпро допомагає”, яка об’єднала зусилля кількох колишніх конкуруючих видань.
Трансформація контенту: від розваг до практичної інформації
Змінився не лише склад гравців на медіаринку, а й сам контент. Якщо раніше значна частина матеріалів була присвячена розвагам, світській хроніці та політичним баталіям, то тепер у фокусі – практична інформація, корисна для виживання та адаптації.
“Люди потребують конкретних відповідей: де знайти прихисток під час тривоги, як отримати гуманітарну допомогу, де працюють “Пункти незламності”. Це формує зовсім інший запит до медіа”, – зазначає Валерій Кондратьєв, засновник проєкту “Дніпро.Сьогодні”.
За результатами дослідження аудиторії, проведеного Центром контент-аналізу, найбільш затребуваними темами серед дніпрян є:
1. Інформація про повітряні тривоги та їх наслідки (87% опитаних)
2. Гуманітарна допомога та соціальні програми (76%)
3. Місцеві новини, не пов’язані з війною (65%)
4. Історії про волонтерів та героїв міста (61%)
5. Ситуація з інфраструктурою (59%)
Політичні теми, які раніше домінували, тепер цікавлять лише 32% аудиторії.
Цензура vs безпека: тонка межа
Особливо гострим питанням для журналістів Дніпра став баланс між свободою слова та інформаційною безпекою. З одного боку – професійна місія повідомляти правду, з іншого – розуміння, що деяка інформація може завдати шкоди обороноздатності країни.
“Це постійний виклик, – розмірковує Ігор Маркевич, редактор відділу новин телеканалу “ДніпроTV”. – Є речі, про які ми свідомо не повідомляємо, навіть якщо маємо цю інформацію. Наприклад, точні дані про наслідки ракетних ударів до офіційних повідомлень військової адміністрації”.
Журналісти Дніпра виробили своєрідний “кодекс поведінки” щодо висвітлення воєнних тем. Його неформальні правила включають заборону на публікацію фото- та відеоматеріалів з місць ударів до офіційних повідомлень, відмову від поширення інформації про переміщення військ і техніки, обережність у згадках про стратегічні об’єкти.
“Це не цензура, а відповідальність, – наголошує Тетяна Рихтун, голова Дніпропетровської обласної організації НСЖУ. – Усі розуміють, що ціною помилки може бути не рейтинг чи репутація, а людські життя”.
Майбутнє: між інформаційною фортецею та чесною журналістикою
Як виглядатиме медіапростір Дніпра після перемоги? Експерти розходяться в прогнозах. Частина вважає, що посилений вплив місцевої влади закріпиться на роки, інші переконані, що ринок поступово повернеться до більш плюралістичної моделі.
“Воєнний стан неминуче впливає на свободу медіа, але важливо не допустити, щоб тимчасові обмеження стали постійними”, – застерігає Вікторія Сюмар, колишня голова парламентського комітету з питань свободи слова.
Водночас нові моделі фінансування та співпраці, які з’явилися під час війни, можуть стати основою для більш стійкого медіаландшафту в майбутньому. Яскравий приклад – створення спільних редакцій кількома незалежними виданнями для оптимізації витрат.
Як людина, яка понад десять років працює в медіасфері Дніпра, я бачу і виклики, і можливості цього періоду. Війна змінила правила гри, але не змінила сутності нашої професії – служити громаді, надаючи перевірену інформацію. Найбільшим викликом залишається збереження балансу між безпекою та свободою слова, між виживанням і незалежністю.
Медіапростір Дніпра сьогодні відображає всі протиріччя воєнного часу. Він став менш плюралістичним, але більш згуртованим; менш бізнес-орієнтованим, але більш суспільно відповідальним. Питання в тому, які з цих змін будуть тимчасовими, а які визначатимуть обличчя дніпровської журналістики у повоєнні роки.
