Десять років минуло, а біль не вщухає. Іловайська трагедія серпня 2014-го залишається однією з найчорніших сторінок новітньої української історії. Щороку 29 серпня ми згадуємо події, які змінили долі тисяч українців та вплинули на хід усієї війни.
Цьогоріч, як і раніше, до Дніпра з’їхалися колишні бійці добровольчих батальйонів та регулярних підрозділів Збройних Сил України, щоб вшанувати пам’ять загиблих побратимів. Традиційно, церемонія відбулася біля Вічного вогню у парку Слави, де зібралися десятки людей – колишні військові, родичі загиблих, представники місцевої влади та громадськості.
“Цей день назавжди змінив моє життя. Ми втратили найкращих. Найсильніших духом, найвідданіших. Я досі не можу спати спокійно, коли згадую ті обстріли та вибухи”, – розповідає Сергій Тимчук, колишній боєць батальйону “Дніпро-1“, який дивом вижив під час виходу з оточення.
За офіційними даними, в Іловайському котлі загинуло близько 366 українських військовослужбовців, ще понад 400 були поранені, 300 потрапили в полон. Однак неофіційні цифри можуть бути значно вищими. Справжнє число жертв, ймовірно, невідоме й досі.
Свідчення очевидців: важливість історичної пам’яті
Олена Максименко, директорка Дніпровського історичного музею, підкреслює важливість збереження свідчень очевидців: “За десять років ми зібрали понад 150 усних історій від учасників тих подій. Це безцінний матеріал для майбутніх поколінь. Жодна офіційна версія не може передати того, що пережили наші захисники”.
Музей постійно оновлює експозицію, присвячену Іловайській трагедії. Цього року її доповнили новими артефактами та спогадами, записаними протягом останніх місяців. Серед експонатів – особисті речі загиблих бійців, фрагменти озброєння та військове спорядження, зібране на місцях боїв.
“Я віддав до музею бронежилет свого товариша Максима. Він загинув, прикриваючи наш відхід. Хочу, щоб про нього знали, щоб пам’ятали. Він – справжній герой”, – ділиться Віктор Гаврилюк, учасник тих подій.
За даними Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в Іловайській операції брали участь понад 500 бійців з Дніпропетровщини. Для нашого регіону ця трагедія має особливе значення.
Аналіз причин та наслідків трагедії
Директор Центру стратегічних досліджень “Придніпров’я” Олег Рибальченко вважає, що аналіз помилок 2014 року має практичне значення для сьогоднішньої війни: “Іловайськ став результатом комплексу факторів: недостатньої координації між підрозділами, браку розвідданих, прямого втручання регулярних військ РФ та неготовності командування до такого сценарію”.
За його словами, після Іловайська відбулася серйозна реорганізація української армії, яка дозволила значно підвищити її боєздатність. “Без тих гірких уроків не було б сьогоднішніх успіхів наших військових”, – підкреслює експерт.
Колишній офіцер штабу сектору “Б” Антон Кравченко, який безпосередньо брав участь у плануванні операції, наголошує на міжнародному аспекті: “Іловайськ став незаперечним доказом прямого військового втручання Росії в український конфлікт. Після цієї трагедії світ уже не міг удавати, що на Донбасі відбувається лише ‘громадянський конфлікт'”.
Згідно з даними звіту парламентської Тимчасової слідчої комісії, оприлюдненими раніше, під Іловайськом проти українських сил діяли дев’ять батальйонно-тактичних груп регулярної російської армії загальною чисельністю до 6000 військовослужбовців.
Роль громадянського суспільства у збереженні пам’яті
Громадські організації Дніпра активно долучаються до вшанування пам’яті загиблих. ГО “Пам’ять героїв” упродовж останніх п’яти років реалізує проєкт усної історії, записуючи свідчення учасників Іловайських подій.
“Для нас надзвичайно важливо зафіксувати якомога більше деталей. Це потрібно не лише для історії, але й для майбутніх судових процесів проти російських воєнних злочинців”, – пояснює керівниця організації Марина Поліщук.
За її словами, зібрані матеріали вже використовуються прокуратурою у справі про військові злочини. Особливу цінність мають відеосвідчення очевидців, які фіксують конкретні епізоди порушення Росією міжнародного гуманітарного права.
Вплив на регіональну ідентичність
Соціолог Володимир Кривошеєв відзначає, що Іловайська трагедія суттєво вплинула на формування регіональної ідентичності Дніпропетровщини: “Наш регіон, який раніше часто сприймався як проросійський, став одним із центрів українського спротиву. Після Іловайська тут сформувалася потужна волонтерська спільнота, яка працює й досі”.
Опитування, проведене Центром соціологічних досліджень Дніпровського національного університету, показує, що 78% мешканців області вважають події в Іловайську одним із ключових моментів у формуванні їхньої громадянської позиції.
“Після того, як я побачила тіла загиблих, які привезли до Дніпра, я почала волонтерити. Спочатку це була допомога пораненим, потім – підтримка сімей загиблих. Не можна було залишатися осторонь”, – розповідає Людмила Гайдук, керівниця благодійного фонду “Серце Дніпра“.
Правовий вимір трагедії
Юристка Ганна Маляр наголошує, що правова оцінка подій під Іловайськом має міжнародне значення: “Це класичний приклад воєнного злочину, який має бути розглянутий міжнародними судовими інстанціями. Обстріл колон із військовополоненими та пораненими під час так званого ‘зеленого коридору’ – пряме порушення Женевських конвенцій“.
За її словами, Офіс Генерального прокурора України продовжує збирати докази для майбутнього трибуналу. Важливу роль відіграють свідчення військових, які пережили полон та нелюдське поводження з боку російських військових та їхніх маріонеток.
Погляд у майбутнє: уроки та висновки
Десять років – достатній термін для осмислення та аналізу. Які ж висновки можна зробити з Іловайської трагедії сьогодні?
“Головний урок Іловайська – неможливість досягнення компромісу з агресором. Спроби домовитися з Росією призвели лише до більших жертв”, – вважає політолог Дмитро Ткаченко.
Військовий експерт Олександр Сурков додає: “Після Іловайська стало зрозуміло, що нам потрібна не просто реформа армії, а повне переосмислення концепції національної безпеки. Сьогодні ми бачимо результати цих змін – українська армія стала однією з найбільш боєздатних у Європі”.
Важливим є й інформаційний аспект. “Росія намагалася створити свій наратив про ті події, перекладаючи відповідальність на українське командування. Наше завдання – зберегти правду, підкріплену свідченнями та фактами”, – зазначає медіаексперт Валентина Самойленко.
Іловайська трагедія назавжди залишиться в нашій пам’яті як символ героїзму українських воїнів та підступності ворога. Вона стала поворотним моментом, який змінив сприйняття війни як в Україні, так і у світі. І сьогодні, через десять років, ми продовжуємо боротьбу, пам’ятаючи про тих, хто віддав своє життя під Іловайськом.
