Ветеран війна ампутація історія України: особиста розповідь
В українському суспільстві війна розділила життя кожного на «до» і «після». Особливо це відчувають ті, хто повертається з фронту з важкими пораненнями. Історія кожного з них – це історія України, де особистий біль переплітається з національною трагедією, а мужність і відродження стають символами нашого народу.
Історія Богдана Токара
Богдан Токар, 27-річний військовий з Львівщини, втратив обидві ноги під час виконання бойового завдання. Його порятунок став не просто перемогою над смертю, а й символом незламності українських захисників.
«Коли я отямився після вибуху, першою думкою було – треба вижити. Не для себе, а для тих, хто чекає вдома, для побратимів. У ту мить зрозумів: немає ніг, але є життя, а значить – є майбутнє», – розповідає Богдан.
Його евакуація з поля бою потрапила на відео, яке облетіло весь світ. Мільйони людей стали свідками того, як українські медики та побратими рятували життя, незважаючи на обстріли. Цей момент став символічним – так само Україна бореться за виживання під ударами ворога.
Шлях реабілітації
Процес реабілітації виявився не менш складним, ніж саме поранення. Фізична реабілітація, протезування, психологічне відновлення – шлях, який проходять тисячі наших захисників.
«Перші тижні я постійно прокидався вночі від того ж сну – знову біжу, відчуваю ноги. А потім реальність повертається, і ти змушений заново приймати своє нове тіло», – ділиться Богдан.
Великою підтримкою для нього стала родина та громада. Волонтери з Дніпра та Львова організували збір коштів на якісне протезування. Місцева влада допомогла з адаптацією житла. Це те, що зараз особливо потрібно – системна підтримка поранених ветеранів на державному рівні.
Спільнота взаємодопомоги
У реабілітаційному центрі Богдан зустрів інших військових з ампутаціями. Вони створили неформальну спільноту взаємодопомоги, яка згодом перетворилася на громадську організацію. Тепер вони разом працюють над тим, щоб система реабілітації в Україні відповідала потребам поранених.
«Ми не хочемо бути жертвами. Ми – воїни, які продовжують свій бій, просто на іншому фронті. Наше завдання – показати суспільству, що люди з інвалідністю здатні бути повноцінно включеними в життя громади», – наголошує ветеран.
Повернення до активного життя
Особлива частина історії Богдана – повернення до активного життя. Після отримання протезів він почав займатися адаптивним спортом. Спочатку це були прості вправи для зміцнення м’язів, потім – плавання, а через рік – участь у марафоні для ветеранів.
«На лікарняному ліжку я дав собі слово: якщо виживу, зроблю все можливе, щоб історія мого відновлення надихала інших. Це не про героїзм, а про нормальне людське бажання жити повноцінно», – пояснює Богдан.
Сьогодні він працює тренером у спортивному клубі для людей з інвалідністю. Створив власну методику відновлення для поранених військових. Його підопічні – ті, хто так само, як і він, вчиться жити з фізичними обмеженнями після поранень.
Суспільні зміни
Історія Богдана відображає глибші процеси в українському суспільстві – зміну ставлення до людей з інвалідністю, усвідомлення важливості психологічної підтримки ветеранів, розбудову безбар’єрного середовища.
«За ці роки я зустрів багатьох військових з різними травмами. Хтось втратив зір, хтось – кінцівки, хтось бореться з ПТСР. Але всі вони мають спільне – бажання залишатися корисними для суспільства, не бути тягарем», – розповідає Богдан.
Комплексний підхід до реабілітації
Фахівці відзначають, що для повноцінної інтеграції ветеранів потрібен комплексний підхід. Медична реабілітація має поєднуватися з психологічною підтримкою, професійною перекваліфікацією та соціальною адаптацією. Центри реабілітації у Львові, Дніпрі, Одесі та Києві впроваджують такі програми, але потреба значно перевищує можливості.
За даними Міністерства у справах ветеранів, понад 18 тисяч військових отримали поранення різного ступеня тяжкості з початку повномасштабного вторгнення. Кожен з них потребує індивідуального підходу та тривалої підтримки.
«Коли я був на лікуванні за кордоном, мене вразила системність підходу до реабілітації ветеранів. Це не просто медичне обслуговування, а цілісна програма повернення людини до повноцінного життя. Саме це ми намагаємося створити в Україні», – ділиться Богдан.
Майбутнє реабілітації в Україні
Він переконаний, що досвід українських ветеранів має стати основою для розбудови нової системи реабілітації, яка враховуватиме як фізичні, так і психологічні аспекти відновлення.
«Наша держава багато в чому вчиться на ходу. Ми не були готові до такої кількості поранених. Але я бачу, як система змінюється, як з’являються нові підходи і програми. Головне – не забути про тих, хто пожертвував здоров’ям заради нашої безпеки», – підсумовує Богдан.
Історія кожного пораненого ветерана – це частина великої історії України. Це розповідь про біль і втрати, але водночас – про надзвичайну силу духу, відродження та пошук нового сенсу життя. Такі історії, як у Богдана, показують нам справжнє обличчя війни і водночас – незламність українського народу.
