Майже половина ІТ-фахівців хоче виїхати з України: у чому причина?
Вчора я повертався з прес-конференції в обласній раді повз офісний центр “Кудашевський” на Дмитра Яворницького. Ще три роки тому це місце гуділо як вулик – сотні програмістів курсували між офісами, кав’ярнями та ланч-зонами. Зараз тут набагато тихіше. І це не просто суб’єктивне враження місцевого журналіста.
За даними нового дослідження, проведеного українською ІТ-асоціацією, майже 49% фахівців галузі планують залишити Україну протягом наступного року. Цифра вражає, особливо враховуючи, що ІТ-сектор був однією з опор економіки під час повномасштабної війни.
“Коли працюєш над проєктом, а за вікном вибухи чи вимикається світло, зосередитись майже неможливо”, – розповів мені Антон Коваленко, який працює back-end розробником в офісі на житломасиві Перемога-6.
Причини бажання виїхати
Основною причиною бажання виїхати респонденти називають безпекові ризики. Для багатьох фахівців, особливо тих, хто мешкає в Дніпрі та інших прифронтових областях, робота під постійною загрозою ракетних ударів стала випробуванням на міцність.
“Минулого тижня під час повітряної тривоги наша команда проводила онлайн-мітинг із замовником із США. Довелося пояснювати, чому половина колег раптом зникла з екранів і перемістилася в укриття”, – поділився Олег Дмитренко, проєкт-менеджер однієї з дніпровських ІТ-компаній.
Другий важливий фактор – економічний. Середня зарплата українського ІТ-спеціаліста за останній рік знизилася приблизно на 15-20%. При цьому витрати зросли – від комуналки до бензину. Багато хто з моїх знайомих з технологічної сфери скаржиться, що компанії-роботодавці, особливо іноземні, почали економити на українських фахівцях, пропонуючи нижчі ставки порівняно з довоєнним часом.
Напрямки еміграції
Цікаво, що напрямки можливої еміграції теж змінилися. Якщо раніше більшість мріяла про США чи Канаду, то зараз у пріоритеті ближчі країни – Польща, Німеччина, Чехія. Багато хто розглядає це як тимчасове рішення – “перечекати” найскладніший період війни, залишаючись на відносно невеликій відстані від України.
“Я не хочу виїжджати назавжди. Але зараз важко планувати майбутнє, коли твій офіс може опинитися під ударом у будь-який момент”, – пояснила Марина Литвиненко, UI/UX дизайнерка з Дніпра.
Хто залишається
Проте не всі поспішають пакувати валізи. Значна частина ІТ-фахівців пов’язує своє майбутнє саме з Україною. Серед причин – патріотизм, бажання розбудовувати країну, і – що важливо – віра в потенціал українського ІТ-ринку після війни.
“Я народився на Тополі, тут живе моя родина, тут мої друзі. Так, зараз непросто. Але після перемоги Україна отримає величезний потенціал для розвитку технологічної сфери, і я хочу бути частиною цього процесу”, – поділився Валентин Семенчук, фаундер невеликого стартапу.
Що роблять компанії
Розмовляючи з представниками бізнесу на Дніпровському економічному форумі минулого місяця, я помітив важливу тенденцію: ІТ-компанії розуміють проблему і намагаються утримати фахівців. Наприклад, деякі відкривають офіси у західних областях України, інші повністю переходять на віддалену роботу, а дехто навіть відкриває невеликі філії в країнах ЄС, де працівники можуть перебувати тимчасово.
Катерина Лисенко, HR-директорка компанії “SoftTech”, яка має офіс у бізнес-центрі “Менора” на Шолом-Алейхема, зазначила: “Ми створили філію у Варшаві, де наші співробітники можуть працювати кілька місяців на рік. Це компромісне рішення – люди мають можливість виїхати за потреби, але зберігають зв’язок з компанією та Україною”.
Перспективи повернення
Експерти прогнозують, що після закінчення активної фази війни більшість тих, хто виїхав, може повернутися. Проте чим довше триватиме конфлікт, тим менша ймовірність повернення – люди вкорінюються на новому місці, діти йдуть у школи, з’являються нові соціальні зв’язки.
Вплив на Дніпро
Для Дніпра, який завжди був одним із центрів розвитку ІТ в Україні, ця ситуація особливо болюча. Місцеві технологічні хаби, такі як Технологічний Парк на проспекті Гагаріна чи коворкінги в центрі міста, відчувають відтік талантів. І це має ланцюгову реакцію – менше ІТ-фахівців означає менше замовлень для місцевих кафе, менше орендованих квартир, зменшення податкових надходжень до міського бюджету.
Тим часом, освітні установи Дніпра продовжують готувати нові кадри. Факультет прикладної математики ДНУ імені Олеся Гончара, де я часто буваю як випускник університету, щороку випускає сотні потенційних ІТ-фахівців. Питання в тому, чи залишаться вони працювати в Україні.
Виклики є, але є й надія. Особливо коли бачиш, як наперекір усьому в Дніпрі відкриваються нові стартапи, проводяться технологічні конференції, формуються нові команди. Війна колись закінчиться, а талант і потенціал українських ІТ-спеціалістів нікуди не зникне.
