Повернення українських дітей з окупації: трьох підлітків вдалося евакуювати
Троє українських підлітків повернулися з тимчасово окупованих територій завдяки спільним зусиллям громадських організацій та державних органів. Це чергова невелика, але надзвичайно важлива перемога у боротьбі за повернення наших дітей додому.
Історія їхнього повернення розпочалася кілька місяців тому, коли родичі звернулися до організації “Повернення життя”, яка спеціалізується на пошуку та поверненні депортованих українських дітей. За словами координаторки проєкту Олени Висоцької, процес евакуації був складним і тривалим.
“Кожна така операція – це місяці підготовки, десятки людей, залучених до процесу, та неймовірна кількість документів, які потрібно оформити”, – розповідає Олена. “Особливо складно працювати з підлітками, яким 16-17 років, адже вони часто бояться їхати, переживають за родичів, які залишаються на окупованій території”.
Історії дітей
Підлітки, яких вдалося повернути – це Максим (17 років), Аліна (16 років) та Дмитро (15 років). Всі вони опинилися на окупованих територіях через різні обставини. Батьки Максима та Аліни загинули під час бойових дій, а Дмитро залишився з бабусею, яка через погіршення здоров’я не могла забезпечити належний догляд за онуком.
Представник Офісу Уповноваженого Президента України з прав дитини Павло Ковальчук зазначає: “За нашими даними, на окупованих територіях та в Росії утримують близько 19,5 тисяч українських дітей. Кожне повернення – це результат титанічної роботи багатьох людей та організацій”.
Міжнародна співпраця
Важливу роль у процесі повернення відіграють міжнародні партнери. Зокрема, місія ООН та представники Міжнародного комітету Червоного Хреста надають допомогу в переговорах та організації гуманітарних коридорів. За даними Міністерства реінтеграції, з початку повномасштабного вторгнення вдалося повернути 387 дітей.
“Найскладніше – це організувати безпечний виїзд через лінію фронту або через треті країни”, – пояснює Марина Лютенко з ГО “Захист дітей”. “Нам доводиться розробляти унікальний маршрут для кожної дитини, враховуючи всі ризики та особливості конкретної ситуації”.
Адаптація після повернення
Після повернення підлітки проходять медичне обстеження та отримують психологічну допомогу. Фахівці Дніпропетровського обласного центру соціально-психологічної реабілітації розробили спеціальну програму адаптації для дітей, які повертаються з окупації.
“Найважливіше – дати дітям час на адаптацію та створити безпечне середовище”, – наголошує психологиня Ірина Ковалевська. “Багато з них пережили травматичні події, були свідками насильства або втратили близьких. Наше завдання – допомогти їм поступово повернутися до нормального життя”.
Плани на майбутнє
Для Максима, Аліни та Дмитра вже підготували місця у навчальних закладах. Максим мріє вступити до технічного коледжу, Аліна – продовжити навчання у школі, а Дмитро хоче стати програмістом.
“Я дуже хвилювався перед поверненням”, – ділиться Максим. “Але коли побачив рідне місто і зустрів своїх друзів, зрозумів, що нарешті опинився вдома”.
Представники Дніпровської міської ради підтвердили, що для дітей підготували тимчасове житло та забезпечили необхідними речами. “Ми робимо все можливе, щоб ці діти відчули підтримку і турботу. Найважливіше – дати їм відчуття безпеки та впевненості у завтрашньому дні”, – зазначила Тетяна Ричкова, заступниця міського голови.
Системна робота та перспективи
Волонтери, які працюють над поверненням українських дітей, наголошують, що потрібна системна робота для розв’язання цієї проблеми. Необхідно створювати спеціалізовані центри, навчати фахівців і координувати зусилля різних організацій.
“Кожна врятована дитина – це перемога. Але попереду ще багато роботи”, – підсумовує Олена Висоцька. “Ми не зупинимося, доки всі українські діти не повернуться додому”.
Історія повернення цих трьох підлітків – це важливий приклад того, що навіть у найскладніших умовах можливо знаходити рішення та рятувати дітей. Це також нагадування про те, що тисячі українських дітей все ще чекають на порятунок, і наш обов’язок – зробити все можливе, щоб повернути їх в Україну.
